Злий чарівник Чорний Вихор викрадає в хлопчика-пастуха Андрієша його стадо разом із вірним псом Лупаром. Андрієш вирушає на порятунок. Дорогою він отримує в подарунок чарівну сопілку, що допомагає знайти дорогу до замку чарівника — і приходить на поміч численним жертвам Чорного Вихора, які вже давно страждають від злодіянь тирана.

Дебютний фільм Сергія Параджанова був знятий за молдавською казкою Єміліяна Букова на Київській кіностудії імені Олександра Довженка, куди режисер влаштувався по закінченню ВДІКу. Ще під час навчання Параджанов зробив за цим матеріалом однойменний короткометражний дипломний фільм і пізніше стверджував, що роботу хвалив голова комісії, сам Олександр Довженко, який у підсумку «благословив» Параджанова на роботу в Україні.

Присутній на захисті російський кінознавець Ростіслав Юрєнєв згодом заперечив цю легенду і згадував, що насправді фільм розлютив Довженка, — він хотів поставити йому трійку. Замість Андрієша там начебто була ростова лялька, яку зробив і пересував сам Параджанов, фоном слугували штучні квіти й розмальовані режисером декорації. 2025 року дипломний фільм було знайдено російськими дослідниками у фондах ВДІКу. Тоді виявилося, що жодних згаданих ляльок і штучних квітів не було. Параджанов планував захиститися анімаційним фільмом і зняв для цього проби-еклери зі справжніми акторами. Анімація так і не була створена, випускався режисер із тими самими кінопробами, а з оцінкою проблем не мав.

«Андрієш» 1954-го року ж став розширеним і більш масштабним ігровим рімейком. Співрежисером фільму став іще один дебютант, Яків Базелян. Утім, «Андрієш» був здебільшого параджанівським проєктом. У стрічці можна знайти витоки стилю та мотиви, що надалі проявляться в «Тінях забутих предків». І все ж, сам фільм іще тяжіє до традицій радянської кіноказки, зокрема до стрічок Алєксандра Роу. Як і в них, у Параджанова уніфікованість бере гору над національною ідентифікацією. 

Врешті-решт, фільм не мав касового успіху, його критикували за недоопрацьований сценарій. Водночас відмічали юного виконавця головної ролі Кості Руссу, операторську роботу Сурена Шахбазяна й музичне оформлення.

2025 року американський режисер Роберт Еґґерс назвав фільм із-поміж тих, які вплинули на створення його «Носферату».