колекції

З 1920-их років українська радянська кінематографія звертається до життя і творчості Тараса Шевченка за натхненням, а також необхідними сюжетами і образами, які б допомагали владі говорити про тяглість і невідворотність революційних перетворень нового режиму. Фільми про Шевченка цементували міф про поета, як палкого революціонера, протобільшовика. У кіно 60-их Шевченко вже мав більше спільного з дисидентами, ніж революціонерами. Не дивно, що він і його твори зникли з екранів до кінця 80-их, початку 90-их.

Українська література надихала кінематографістів і часто слугувала для них зручною, інколи єдиною, платформою для втілення авторського художнього бачення в умовах цензури на напівсвободи. Довженко-Центр пропонує колекцію програмних екранізацій української класики.

Найкращі українські представники комедійного жанру з колекції Довженко-Центру, від німої класики 1920-1930-их до перших комедій після відновлення незалежності у 1991.