Фільм розповідає про придушення військами Центральної Ради більшовицького повстання на київському заводі “Арсенал”.  У радянському міфі повстання на “Арсеналі” є чи не ключовим епізодом у сюжеті більшовицького мучеництва в Україні. Утім, слід пам’ятати, що повстання було не так народним бунтом киян проти Центральної Ради, як виступом проти неї робітників, підбурених більшовиками, що змагалися за владу в Україні.

“Арсенал” — один із найскладніших за формою фільмів Олександра Довженка. Невиразне окреслення протиборчих сил повстання, паралельний монтаж різних подій лишають глядача наодинці радше з відчуттям хаосу війни, ніж із чітким політичним посланням. Ексцентрична манера гри акторів, експресивні можливості освітлення, зйомки і монтажу дали режисеру можливість вписати камерні історії окремих людей у ширшу канву історичного полотна, включаючи Першу світову війну, та сформулювати чіткий пацифістський меседж.

Довженко, захоплений ідеями національного визволення та соціальної революції, створив кінець-кінцем програмний політичний фільм для української інтелігенції по обидва боки барикад громадянської війни. Українській Центральній Раді він докоряє за нерішучість і недостатню увагу до робітничої маси, у той час як його більшовицький головний герой еволюціонує із просто “робітника” до “українського робітника” у фіналі.

Знятий камерою легендарного кінооператора Данила Демуцького в оригінальних декораціях Володимира Мюллера, “Арсенал” прославив Довженка у масштабах не тільки Радянського Союзу, але й Західної Європи та Північної Америки. Національна рада американських кінокритиків відзначила “Арсенал” серед п’яти найкращих стрічок 1929 року, поряд зі “Страстями Жанни Д’арк” Карла-Теодора Дрейєра.

У 2021 році “Арсенал” посів 27 місце у рейтингу найкращих фільмів в історії українського кіно.

Фільм демонструється із сучасним музичним супроводом Юрія Кузнєцова.