Масштабне будівництво Дніпрогесу, що було розпочато у 1927 році, призвело до затоплення дніпровських порогів та прибережних сіл. Це назавжди змінює давній уклад життя місцевих землеробів і знищує професію лоцманів – провідників суден на небезпечних ділянках Дніпра, які нагадували гірську річку. Старий лоцман Остап Ковбань не поспішає миритися з прогресом, чим відштовхує від себе дітей, які з ентузіазмом зустрічають новий порядок.

“Вітер з порогів” – на перший погляд, традиційний агітфільм про боротьбу нового зі старим і переможну ходу радянської індустріалізації. Проте режисера фільму Арнольда Кордюма цікавить не стільки пропагандистський потенціал теми, скільки антигуманістичні наслідки масштабних перетворень. На відміну від “Одинадцятого” (1928) Дзиґи Вертова, де будівництво Дніпрогесу показано в масштабах Радянського Союзу, Кордюм розповідає свою історію, фокусуючись на долі одного села і однієї родини.

Для режисера фільм стає своєрідними мемуарами. У 1911 році саме на дніпровських порогах відбувся його акторський дебют у складі трупи Миколи Садовського в одному з перших українських повнометражних ігрових фільмів “Запорізька Січ”. У 1929 році Кордюм знімає корифея українського театру Садовського в єдиній його головній ролі в кіно, а сам на матеріалі фільму глибоко переживає зміни, які відбуваються в цей час з українським селом.

У 1933 році Олександр Корнійчук та Іван Юрченко у статті “Розгромити націоналізм в кінематографії” писали про “Вітер з порогів”, як частину “буржуазно-націоналістичної контрабанди в кінематографії”:

“…фільм “Вітер з порогів” виглядає, як досить наївний примітив, як антихудожня куркульська агітка. Велична тема Дніпрельстану зведена, вірніше зпотворена в цьому фільмі переживаннями куркуля-лоцмана і подібних йому, що “не дозволяють затопити прадідівську хату.

Оскаженілу куркульню, яка вигукує “зломите собі шию”, “виродки” — представники партії і комсомолу в цьому фільмі умовляють і заспокоюють в той спосіб, що не протестуйте, мовляв, “Дніпрельстан і нашому господарству дасть силу” (цебто куркульському господарству).

Далі у фільмі іде все блискуче. Куркульсько-лоцмнаський синок не слухаючись батька, “вростає” на очах у глядача, в соціалізм, питання класової боротьби підміняється звичайним сімейним конфліктом, де син — за, а батько, невідомо чому, — проти”.

Фільм демонструється із сучасним музичним супроводом.