Герой фільму Семен Неживий – історичний персонаж, один з отаманів повстань, відомих як Коліївщина, що відбувалися на Правобережній Україні у XVIII ст. Від голоду та утисків у своєму рідному селі він збурює селян на боротьбу проти панів та долучається до інших керманичів Гайдамаччини Івана Гонти і Максима Залізняка. Пліч-опліч з ним борються не лише український бідняк, але і єврей-ремісник, селянин-поляк, солдат-росіянин. Проте зрада з боку власної еліти і підступний удар з боку російської армії придушує повстання.

Уперше Іван Кавалерідзе звернувся до теми селянських постань у своєму дебютному фільмі “Злива“, тоді джерелами натхненням для нього слугували не так реальні історичні події, як поема Тараса Шевченка “Гайдамаки” та однойменна вистава Леся Курбаса. У “Коліївщині” режисер продовжує спроби поєднати пластичні мистецтва, передусім скульптуру, з кінематографом. Важливою характеристикою образів героїв стає їхня мова – Кавалерідзе створює новаторський поліфонічний твір, в якому представники різних націй говорять кожен своєю мовою. Ця багатомовність органічно переплітається з народними піснями, голосіннями і авангардною музикою композитора Павла Толстякова.

“Коліївщина” мала стати першою українською звуковою кінострічкою, однак через виробничі та цензурні проблеми фільм перероблявся 17 разів і вийшов на екрани із дворічним запізненням. У своїх спогадах Кавалерідзе стверджував, що до нього приставили істориків-консультантів, які “допомогли” йому перетворити образи Гонти і Залізняка на антигероїв. Фільм, сценарій до якого створювався у часи українізації, довелося монтувати вже під час боротьби з “буржуазним націоналізмом” і “формалізмом”. Попри це “Коліївщина” і досі залишається взірцем пошуку нових форм в жанрі історичної драми.

У 2021 році “Коліївщина” посіла 46-48 місце у рейтингу найкращих фільмів в історії українського кіно.