Представник партії приїздить в українське село та у своїй палкій промові закликає “не тримати тут зайву робочу силу, коли протелетаріат потребує у свої лави мільйони нових робітників”. Відгукуючись на цей заклик і співаючи пісень, група селян, цілі родини, вирушають на одне з головних тогочасних будівництв, спорудження Дніпрогес. Серед них головний герой стрічки — простий сільський хлопець Іван.

“Іван” – перший фільм Олександра Довженка, в якому він експериментує не тільки із зображенням, а і зі звуком. Народний спів монтується з заводськими гудками, скреготом і гуркотом техніки, ліричні кадри потоків Дніпровських вод змінюються гігантськими металевими конструкціями. В “Івані” у пропагандистському пафосі оспівується змагання учасників першої п’ятирічки з природою, у результаті якого народжується Дніпрогес. Одночасно на тлі цих масштабних подій відбувається боротьба і з людською природою. Українських селян напередодні Голодомору намагаються перетворити на канонічних робітників-­ударників. Грандіозне будівництво поглинає людину і навіть може забрати у неї життя.  Щоправда, спроби перетворення проходять не завжди вдало. Показово, що найбільш завершений образ фільму не герой­-ударник, а прогульник, який не піддається “перевихованню”.

Перший звуковий фільм Довженка був детально розібраний критикою на сторінках газети “Комуніст” та журналу “Кіно” у 1932 році. Режисеру закидали “відсутність глибокого класового розуміння суті речей”. Серед низки критичних зауважень найбльш гостро звучали докори у безликості головного героя, Івана, на противагу складності і об’ємності його антагоніста, прогульника:

Та все ж цей прогульник-куркуль у фільмі дужчий за Івана. Він діє, він нахабний – лізе (а йому дозволяють!) виголошувати промову на великих робітничих зборах…”.