В одній із нечисленних анотацій до стрічки сюжет описується буквально кількома словами: “Фільм висвітлює взаємини міста та села довкола продовольчої проблеми”. Насправді “Хліб” претендує на охоплення значно ширшої історичної картини. Дія фільму розгортається у 1920 році. Але, як це властиво тогочасним радянським утопіям, одна посівна кампанія дивовижним чином уміщає в себе ціле десятиліття, включно з електрифікацією та колективізацією села.

Демобілізований червоноармієць вертається у своє село. Він активно береться за впровадження нового порядку, переорює межі куркулів і засіює їхню землю відібраним у міста зерном. Його батько, людина традиційного світогляду, не вірить, що таке зерно зійде.

Кіноепос “Хліб” створений Миколою Шпиковським майже одночасно із “Землею” Олександра Довженка і утворює з нею парадоксальну світоглядну й естетичну пару. Проте, якщо “Земля” давно увійшла до кінематографічного канону, стрічка Шпиковського донедавна залишалася невідомою широкій аудиторії.

Завершений у жовтні 1929 року “Хліб” вийшов на екрани УСРР 4 березня 1930 року, проте до загальнорадянського прокату стрічку не було допущено. Фільм двічі розглядався Державним репертуарним комітетом РРФСР. Обидва варіанти були відхилені. У протоколі  № 3430 від 02.04.30 дано такий висновок політредактора:

“Картина дає хибне уявлення про боротьбу за хліб. Середняк з картини випав повністю. Період відновлення (обмеження кулака, відносне економічне зміцнення кулака), НЕП, класова боротьба, підготовка політичних передумов для ліквідації куркульства і колективізації – все це з картини випало”.

Після невдачі з “Хлібом” Шпиковський зняв в Україні лише один фільм. Пізніше він переїжджає до Москви і перестає знімати кіно, займаючись написанням сценаріїв.

У 2021 році “Хліб” посів 25 місце у рейтингу найкращих фільмів в історії українського кіно.