Кінець 1930-х років. Часи Великого терору. Вчорашній випускник Академії лейтенант Щербаков отримує наказ розстріляти кількох “ворогів народу”. Несподівано на місці розстрілу у лісі опиняються випадкові свідки, яких за інструкцією не можна залишати живими.

Режисер Микола Мащенко — автор знакових фільмів українського поетичного кіно (“Комісари” та “Іду до тебе”) і радянського телевізійного хіта про революціонера Павку Корчагіна (“Як гартувалась сталь”), за який він отримав премію Ленінського комсомолу.  З початком перебудови Мащенко поступово звертається до темних сторінок історії СРСР. У своїх роботах “Мама рідна, любима” (1986), “Все перемагає любов” (1987), “Зона” (1988) він розповідає про масові репресії 30-х, свавілля НКВС повоєнного часу, корупцію комуністичної партійної номенклатури і колективізацію. “Вінчання зі смертю” — останній фільм цієї низки, закінчений вже у незалежній Україні.

Використовуючи звичні для своїх фільмів 1970-80-х років патетику, декларативність, плакатність і чисельні крупні плани, цього разу зафільмовані оператором Сергієм Борденюком, Мащенко, на той час директор Кіностудії імені Довженка, створив криваву картину про знецінення людського життя і кругообіг насильства у тоталітарному режимі.

У 2023 році фільм було оцифровано Кінолабораторією Довженко-Центру.