У селі стається вбивство двох братів-близнюків, яких мешканці села вважають однією людиною. Від страху, що це прийшов Месія, який чинить Страшний суд, люди коять нові злочини.

Перша з двох екранізацій химерної прози Валерія Шевчука, зафільмованих режисеркою Наталею Мотузко на Одеській кіностудії. «Чудо в краю забуття» не лише продовжила традиції українського поетичного кіно, але й показало можливості його еволюції та переосмислення. 

Першоджерелом «Чуда в краю забуття» стала повість «Петро Утеклий» з роману-трилогії «Три листки за вікном». Химерна проза Шевчука має реальну літературну основу: судові архіви XVIII сторіччя. Еклектичний простір екранізації існує на зламі політичних та культурних епох. 

Слідуючи за Шевчуком, Мотузко додає у свій фільм елементи магічного реалізму і детективну лінію. Вона говорить про метафізичні речі і традиційне українське село, де знаходиться місце навіть давньогрецькій трагедії. Знімаючи на Полтавщині, зачарована місцевими краєвидами режисерка створює слідом за Довженком ще одну маленьку оду українській землі.