«Розпад» – перший художній фільм про аварію на Чорнобильській АЕС, знятий під час «гласності» та «перебудови» – періоду, коли цензура вже ослабла, а держава й надалі фінансувала кінематографічні проекти. Глибока криза індустрії розпочнеться лише через кілька років і триватиме й по сьогодні. Ко-продюсером фільму виступив американський продюсер Пітер Алмонд, що забезпечило «Розпаду» широкий міжнародний прокат.

Напередодні Чорнобильської аварії журналіст Олександр Журавльов повертається додому, до своєї родини, у рідний Київ. Однак уже завтра плин буденних події  зміниться назавжди. Історія вкотре розділиться на «до» і «після» катастрофи. Масштаби та подробиці аварії старанно замовчуються. Утім Олександр не здається і намагається розкрити цю таємницю. Журавльов безперечно є симптомом свого історичного пострадянського контексту, заточеного на дискурс правди та пошук істини. Незабаром ця ситуація зміниться, а поставарійна героїка поступиться місцем національній жертовності.

Метафорика фільму доволі прозора – не так екологічна, як політична. Історія фільму не так про «розпад» радіоактивних речовин, як про ерозію людських стосунків та колапс цинічного державного апарату.  Зрештою, Чорнобиль став не лише символом неефективності радянського соціалістичного правління, запустивши соціальні і політичні трансформації в регіоні, а й ключовим елементом колективної пам’яті та національної історії незалежної України, одним із фундаментальних аспектів української ідентичності.