«Василина» — екранізація твору Івана Нечуя-Левицького «Бурлачка» про непросте життя української селянки та її поневіряння в пошуках кращої долі. Автори фільму звернулися до традицій реалізму, але істотно змінили фінал стрічки в порівнянні з літературним першоджерелом, стверджуючи право жінки на незалежність і професійну самореалізацію.

Режисером стрічки став учень і соратник Леся Курбаса, березільський актор та режисер Фавст Лопатинський. Сценарист — президент ВАПЛіТЕ, гартівець, письменник Михайло Яловий (також відомий як Юліан Шпол). Обох митців розстріляли у 1937 році.

Головну роль виконала Зінаїда Пігулович — перша професійна режисерка в історії українського театру, першопроходиця українського театру ляльок, що працювала разом із Лопатинським у трупі «Березолю» й була його дружиною. Художником-постановником виступив професор Василь Кричевський-молодший, який згодом співпрацюватиме з Олександром Довженком на зйомках «Землі».

Після виходу фільм та його творців звинуватили в формалізмі й естетстві. Газета «Вечерняя Москва» закидала, що «режисер Лопатинський дивиться на життя як естет. Його село — надзвичайно живописне, трудовий побут села — живописний, умови роботи на ткацькій фабриці минулого століття — живописні (…) Ця суцільна живописність зрештою вкінець вбиває соціальний смисл драми».

Занадто яскравим у фільмі видавалося пасторальне дореволюційне село і недостатньо опрацьованим образ пролетарської соціалістичної України. Водночас критики відмічали технічні здобутки — зокрема, роботу 20—21-річного оператора Олександра Лаврика, кадри якого часом випереджають у своєму стилі роботу Данила Демуцького для «Землі» (1930) Олександра Довженка.

До сьогодні фільм зберігся без другої та третьої частин.

Услід оригінальному твору Нечуя-Левицького значну роль у сюжетній канві фільму зіграли музика та персонажі народної капели, троїсті музики. Фільм демонструється із сучасним звуковим супроводом: гурт ДваТри, що займається вивченням архівних записів українських сільських музик, підібрав саме ті автентичні мелодії, які були характерні географії подій — Пороссю. Електронний саундпродюсер Symonenko доповнив їх під оригінальний саундтрек. Озвучення фільму відбулося в партнерстві зі струнно-смичковим рейвом СМИК для показу в рамках «Книжкового Арсеналу» за підтримки програми «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

Монтаж тизеру: Катерина Кроха.