Фільм-концерт присвячений Державній народній академічній капелі УРСР “Думка”. Серед творів, які виконує колектив – “Вічний революціонер” (слова І. Франка, музика М. Лисенка), “Тече вода” (слова Т. Шевченка, музика Б. Лятошинського), “Дударик” і “Щедрик” (обробка М. Леонтовича), “Італійська полька” (І. Рахманінова), “І шумитть, і гуде” (обробка Г. Вірьовки), “Соловейко” (слова і музика М. Кропивницького), “Над Дніпром” (слова П. Тичини, музика Г. Жуковського), “Уж как пал туман” (обробка Н. Полтавцева), “Комуністичній партії хвала” (слова В. Лефтія, музика А. Фліпенка). Кожне виконання має свій візуальний ряд, розроблений режисером, як окремий драматургічний епізод. 

Сергія Параджанова приваблював народний матеріал, з яким йому довелось працювати при створенні фільму. Він розбавляє концертні номери скульптурою, живописом, лірично відзнятими пейзажами, в яких потік ріки римується з коливанням співаючого хору. Під час однієї з композицій прямо у студії починають квітнути дерева.  За камерою Параджанову допомагає Олексій Панкратьєв, видатний український оператор німого періоду, який працював з Миколою Шпиковським над “Хлібом” і “Шкурником”. Проте режисеру бракувало досвіду, і, що критичніше, свободи. Фільм знімався на замовлення Київської студії телебачення і включав не лише українські класичні твори, але пісні, що мали пропагувати дружбу українського і російського народів, а також керівну роль Комуністичної партії.

Після успіху “Тіней забутих предків” у своїй статті “Вічний рух” Параджанов тріумфально писав, що зміг перетворити пісенний матеріал у дієвий, а дієвий у пісенний, що раніше не вдавалося, коли він знімав “Думку”, одну зі сходинок у його “вічному русі”.

У 2024 році фільм було оцифровано Кінолабораторією Довженко-Центру.