Фільм-концерт присвячений Державній народній академічній капелі УРСР “Думка”. Серед творів, які виконує колектив – “Вічний революціонер” (слова І. Франка, музика М. Лисенка), “Тече вода” (слова Т. Шевченка, музика Б. Лятошинського), “Дударик” і “Щедрик” (обробка М. Леонтовича), “Італійська полька” (І. Рахманінова), “І шумитть, і гуде” (обробка Г. Вірьовки), “Соловейко” (слова і музика М. Кропивницького), “Над Дніпром” (слова П. Тичини, музика Г. Жуковського), “Уж как пал туман” (обробка Н. Полтавцева), “Комуністичній партії хвала” (слова В. Лефтія, музика А. Філіпенка). Кожне виконання має свій візуальний ряд, розроблений режисером, як окремий драматургічний епізод.
Перебуваючи під впливом українського народного матеріалу, Сергій Параджанов розбавляє концертні номери скульптурою, живописом, лірично відзнятими пейзажами, в яких потік ріки римується з коливанням співаючого хору. Під час однієї з композицій прямо у студії починають квітнути дерева. За камерою Параджанову допомагає Олексій Панкратьєв, видатний український оператор німого періоду, який працював з Миколою Шпиковським над “Хлібом” і “Шкурником”. Проте режисеру бракує досвіду, і, що критичніше, свободи. Фільм знімають на замовлення Київської студії телебачення, і в ньому звучать не лише українські класичні твори, але пісні, що мають пропагувати дружбу українського і російського народів, а також керівну роль Комуністичної партії.
Після успіху “Тіней забутих предків” у своїй статті “Вічний рух” у журналі “Мистецтво кіно” Параджанов тріумфально писав, що у “Тінях…” зміг перетворити пісенний матеріал у дієвий, а дієвий у пісенний, що раніше не вдавалося, коли він знімав “Думку” – одну зі сходинок у його “вічному русі”.
У 2024 році фільм було оцифровано Кінолабораторією Довженко-Центру.
З усіма питаннями ви можете звернутися до нас через форму зворотнього зв’язку. Ми відповімо вам за першої нагоди.