У молодому містечку, яке будується посеред донецького степу, Григорій Грива, шахтар зі складним характером, закохується в активістку-ідеалістку Люду, яка не відповідає йому взаємністю. Паралельна сюжетна лінія розповідає про ще одну пару, кохання якої випробовує місцева релігійна секта.

Стрічку під назвою “Так ніхто не кохав” (інша назва сценарію “Світанок в степу”) спочатку знімав режисер Анатолій Слісаренко, а головну роль виконувала молода зірка українського кіно Інна Бурдученко. Після її загибелі під час зйомок режисера відсторонили. Рятувати фільм довелося Сергію Параджанову, який розробив сценарій “Віра. Надія. Любов”. Він залишив лише 20 % матеріалу, відзнятого попередником, змінив фокус історії і “врятував” постановку. У закінченій роботі під назвою “Квітка на камені” згадувався лише Параджанов.

За часів перебудови фільм називали “найнижчим падінням” режисера. З часом ставлення до творчої невдачі Параджанова переглядалося. Культурологиня та теоретикиня кіно Ольга Брюховецька у статті “Кінематографічний Донбас періоду “відлиги”: “чорний” фільм Параджанова, або молоко для героя” говорить, що фільм складніше, ніж може здатись на перший погляд:

“…його називали “сірим”, “безглуздим” і “непереконливим”, після чого він поринув у забуття як одна з примітивних агіток на злобу дня часів антирелігійної кампанії Хрущова. Однак цей “не-шедевр” Параджанова цікавий не лише з точки зору авторської еволюції режисера (фільм був знятий безпосередньо перед першим його шедевром, фільмом “Тіні забутих предків” (1964), але й як історичний артефакт епохи і її внутрішніх суперечностей, власне, як поєднання цих двох ліній – авторської та історичної.”

Фільм відскановано Кінолабораторією Довженко-Центру у 2023 році.