Нездійснений проєкт Сергія Параджанова. Сценарій “Київські фрески” цілком побудований на контрастах: фактурних, звукових, колірних, типажних. Тут Параджанов постає “всесильним богом деталей”. Його чуйне вухо уловлює партію кожного “інструменту” в “оркестрі великого міста”. Це і брязкіт металу, і тертя шин на мокрому асфальті, і людські голоси, і нудне крапання затяжного осіннього дощу…

Після зйомок кінопроб дирекція кіностудії прийняла рішення припинити зйомки “в цілому імпресіоністського фільму, пронизаного ідеєю пацифізму”. Від картини лишились лише 15-хвилинні кінопроби, які вціліли завдяки хитрощам оператора Олександра Антипенка, — він видав їх за свою дипломну роботу.

Проби-етюди до фільму були показані у межах ретроспективи творчості Параджанова на Міжнародному кінофестивалі у Мюнхені у 1988 році. Після цього світова кінематографічна преса визнала їх “новаторським відкриттям” і “блискучим досвідом кіноавангарду”.