Екранізація козацької пісні «Яром, хлопці, яром» та думи про пана Лебеденка постає як поетична й водночас похмура соціальна драма.

В пісенній першооснові розповідається про зрадливого пана Лебеденка, якого гайдамаки карають за кривди селян. У стрічці свідомо пом’якшено кривавість подій, але додано елемент невизначеного очікування та застигання в часі, що емоційно залучає глядача. Жанр фільму «Про пана Лебеденка» визначають як фільм-пісню.

Картина замислювалася як частина кіноальбому «Українські пісні на екрані», який мав об’єднати музику, фольклор і соціальний зміст. Фільм був покладений на полицю, але багато поколінь кінематографістів згадували про нього, не маючи можливості переглянути. Звук фільму не зберігся.

Плівкова копія фільму зберігалася в колекції Федерального архіву Німеччини (Bundesarchiv) та була оцифрована й передана за сприяння Адельгайд Гефтберґер і колективу Bundesarchiv та Івана Козленка Довженко-Центру в 2024 році.